Безпека дитини у побуті

Розвиток мовлення. Склади слова у кошик. Гра

 

Мудрі казки. Приборкувач вогню

Правила безпечної поведінки на дитячих майданчиках

   

БЕЗПЕЧНА ПОВЕДІНКА В ПРИРОДІ

БЕЗПЕЧНА ПОВЕДІНКА В ПРИРОДІ

   

Дітям про лікарські рослини

ФІГУРКИ НЕЧЕМНЮЛЬКИ - РОЗВИВАЮЧІ МУЛЬТФІЛЬМИ ПРО ГЕОМЕТРИЧНІ ФІГУРИ УКРАЇНСЬКОЮ

ФІГУРКИ НЕЧЕМНЮЛЬКИ - РОЗВИВАЮЧІ МУЛЬТФІЛЬМИ ПРО ГЕОМЕТРИЧНІ ФІГУРИ

 УКРАЇНСЬКОЮ

Чим більше обіймати дітей, тим розумнішими вони ростуть

Дивно, як така проста річ як обійми може змінити ваш настрій і подарувати відчуття впевненості. Крім того, обійми роблять позитивний вплив не тільки на психічний стан, а й на фізіологічний.

Дослідники довели, що діти, яких часто обіймають, мають більш розвинений мозок.

Доктор Сьюзан Кроу, акушер і директор дитячої лікарні Люсіль Паккард, каже, що тактильний контакт відіграє важливу роль в спілкуванні матері і дитини, особливо в перші години після народження малюка.

Під час тактильним контактом утворюється унікальний зв’язок між мамою і малюком, нервова система заспокоюється і в кров викидається потрібну кількість гормонів.

Інше дослідження, проведене в Національній дитячій лікарні штату Огайо, проаналізувало 125 дітей. Вони були як недоношеними, так і доношеними.

Було виявлено, що догляд за дитиною і обійми викликають сильну реакцію мозку і допомагають дітям швидше розвиватися. 20 хвилин обіймів протягом 10 тижнів стимулюють набір ваги, більшу рухливість малюка, розумовий розвиток.

Відсутність обіймів може негативно вплинути на дитину, підірвати його впевненість і утруднити зв’язок з іншими людьми.

Під час тактильного контакту і годування грудьми, виділяється гормон окситоцин, який сприяє розвитку почуття довіри, близькості в стосунках, материнського інстинкту або турботи.

Консультація для батьків «Сімейні традиції – важливий засіб виховання дитини»

Опис документу:

Слово «традиція» означає елемент соціальної і культурної спадщини, яка передається із покоління в покоління. Прогресивні традиції сприяють розвитку творчих начал у громадських стосунках та культурі, а в родині традиції зміцнюють стосунки дорослих та дітей.

Шановні  батьки!

     Слово «традиція» означає елемент соціальної і культурної спадщини, яка передається із покоління в покоління. Прогресивні традиції сприяють розвитку творчих начал у громадських стосунках та культурі, а в родині традиції зміцнюють стосунки дорослих та дітей.

     Традиційно в наших сім’ях відзначаються Новий рік, Різдво, Міжнародний жіночий день, Великдень, День Перемоги, дні народження.  Дитині найбільше запам’ятовуються її свята. Тому намагайтеся не зводити все до застілля для дорослих. Придумайте, введіть в традицію своєї родини щось особливе в проведення цього свята. Приміром, це можуть бути саморобні запрошувальні листівки на свято, лялькова постанова або випуск сімейної стінної фотогазети; подарунки – сюрпризи для іменинника та його друзів і, звичайно, святкове частування.

     Добре, якщо в родині є ще якісь свої особливі свята. Можливо, «дачні посиденьки» у вересні з чисто дачними сюрпризами і підведенням підсумків літа або традиційний похід до парку розваг у першу неділю червня, бо саме в такий день тато там познайомився з мамою.

     Але більше всього в році – буднів. Розумно і в буденні дні дотримуватися своїх традицій, наприклад:

-  щоденні ритуали: вранці обговорювати разом, який сьогодні день, увечері можна підвести підсумки: що цікавого трапилося, що було особливим;

 - щотижневі ритуали: у п’ятницю проводити так зване «п’ятничне коло» (обговорювати, чим був цікавий цей тиждень,чому він радів, через що засмучувався);

-  щомісячні ритуали: в останній день місяця добре підвести його підсумки і побесідувати про плани на наступний;

-  традиція читати разом і вголос;

-  незвичайні святкові «години», «вечори», «дні». Наприклад  «Солодкий вечір», «День морозива», «Година, коли можна все»;

-  гратися разом із дітьми  у  настільно – друковані ігри, словесні ігри без предметів, ігри, придумані всією родиною тощо;

-  грати у родинному репертуарі улюблені казки та авторські твори, улюблені пісні, вистави, фільми;

-  створювати колекції разом з дітьми. Це можуть бути міні – іграшки, наклейки машин, ляльок, марки та ін.

Жив собі листочок 🍂Аудіоказки українською - Терапевтичні казки

Корисні підказки. Сам удома

Здоровий спосіб життя. Онлайн-заняття для дошкільників

Ігри та вправи для профілактики агресивної поведінки дітей

Опис документу:

Агресивна поведінка дітей завжди турбувала дорослих, викликала багато запитань щодо взаємодіїз ними. Останнім часом ця проблема стала ще актуальнішою, оскільки посилилась соціальна напруженість у суспільстві, як наслідок - емоційна нестабільність дорослих, психологічна неврівноваженість окремих сімей. Звичайно, це призводить до підвищення тривожності, агресивних реакцій у дітей. Що з цим робити педагогам та батькам ?

Ігри та вправи для профілактики агресивної поведінки дітей

Для вчителів та батьків

«Горобині бої»

Гра на зняття фізичної агресії.

Діти обирають собі пару і на деякий час перетворюються на  «войовничих горобців». Вони присідають, обхопивши руками коліна, боком стрибають один до одного і легенько штовхаються. Якщо хтось із дітей прибере руки з колін, він вибуває з гри. «Бої» починаються і закінчуються по сигналу дорослого.

            «Хвилина баловства»

Психологічне розвантаження.

Ведучий по сигналу пропонує дітям балуватись: кожен робить, що йому хочеться: стрибає, бігає та інше. Повторный сигнал через 1-3 хв. говорить про завершення.

«Злі-добрі коти»

Гра на зняття загальної агресії.

Дітям пропонується утворити велике коло, в центрі якого лежить великий гімнастичний обруч. Це «чарівне коло», у якому будуть відбуватися чарівні перетворення. Дитина заходить до чарівного кола і за сигналом ведучого перетворюється в злого кота, який шипить і дряпається(при цьому із «чарівного кола» виходити не можна). Потім за сигналом діти перетворюються в добрих котів, які демонструють гарне ставлення до оточуючих і муркочуть.

            «Капризна подушка»

            Гра на зняття негативізму, дитячих капризів, загальної агресії.

            Дорослий готує «чарівну капризну подушку» і вводить дитину в роль казки: «Чарівна фея подарувала нам подушку. Вона не проста, а чарівна. В ній живуть дитячі «капризики». Це вони заставляють вас балуватися. Давайте проженемо їх».Дитина б’є подушку з усіх сил. Після цього дітям пропонують послухати «капризики» в подушці. Чи усі втекли? Дитина слухає, говорить свою думку. «Їх тут більше не має» (цей прийом заспокоює дітей після вправи).

            «Клоуни лаються»

            Гра на зняття вербальної агресії.

Клоуни демонструють дітям виставу, веселять їх, а потім починають лаятися, використовуючи назви овочів та фруктів. Продовжуючи гру, клоуни вчать ласкаво називати один одного квітами.

            «Ні-Так!»

            Гра на зняття опосередкованої агресії.

            Діти вільно бігають по приміщенню. Зустрічаючись, вони заглядають в очі один до одного та голосно кричать: «Ні! Ні! Потім за сигналом ведучого зупиняються і знову починають бігати, але кричать вже «Так! Так!», заглядаючи один одному в очі.

            Вправи на зняття агресії.

«Лимон» Ведучий говорить дітям: «Уявіть, що у вас в руках лимон. Видавіть з нього сік».

«Візьміть себе в руки»

Дитині кажуть: «Як тільки ти відчуєш, що хвилюєшся, що тобі хочеться когось ударити, щось кинути на підлогу, доведи свою силу: обхопи свої лікті та сильно притисни до грудей». (це поза витриманої людини).

«Ти-Лев!»

Дитині кажуть: «Заплющ очі, уяви лева – сильного, впевненого царя звірів, спокійного і мудрого. Він красивий, сильний і мудрий. Цього лева звуть так само як і тебе – у нього твоє  ім’я, твої очі, твої руки, ноги, тіло. Лев – це ти!»  

БЕЗПЕКА вдома для дітей! Заняття по БЖД

ЯК ЗАОХОТИТИ ТАТА ДО ІГОР З ДИТИНОЮ?

1. Не критикуйте способи та іграшки, якими батько грається з дитиною. Коли гра іде за власним бажанням, тоді учасники отримують від неї насолоду. А коли все іде через силу – виникає лише бажання швидше все закінчити. Тато повинен бути «живим», гра повинна йти від душі, він повинен бути включений, а якщо ви будете підказувати, то цього не буде. Ви можете внести свої корективи у випадку, якщо гра може зашкодити здоров’ю чи життю учасників і оточуючих людей.

2. Краще, щоб у батька з дитиною був певний визначений час для ігор (наприклад, після роботи). Якщо є регулярність, то це вже переростає в традицію, що само собою закріплює частоту взаємодії тата з малечею.

3. Добре, якщо в сім’ї є певні види взаємодії в яких приймає участь ЛИШЕ тато. Наприклад, політати, прогулянка з машиною, пограти в хованки. У дитини формується асоціація, про те, що тільки з татом відбувається дана гра. Це особливо актуально для мам маленьких діток – коли діти з мамою багато часу, «мамині», просять тільки її грати, а тата «бояться» і «забувають» за той час поки він на роботі). Бажано, щоб тато сам організував ці види ігор.

4. Намагайтесь організувати так, щоб дитина гралася з татом, коли вона має гарний настрій. Якщо її щось турбує, бажано, щоб в цей час поряд була мама.

5. Залишайте дітей на тат, особливо, коли малюку не час спати. Мамі обов’язково потрібен час щоб розвіятись, а тато має прекрасну можливість попрактикуватись самостійно, а не під вашим пильним наглядом. Будьте впевнені, немає ситуацій з якими б не впорався батько!

6. Хваліть тата за проявлену турботу і вміння встановлювати контакт з дитиною,знаходьте позитивні моменти, схожі риси і озвучуйте їх. Тоді в них з’явиться впевненість і бажання і надалі грати з дітьми. Крім того, хваліть тата в очах дитини. Наприклад, «бачиш який тато молодець – може знайти вихід з будь-якої ситуації (щось там трапилося), полагодити будь-яку поломку (зламалася машинка) і т. д.».7. І на останок, мами, пам’ятайте, що на ігри з дитиною тато витрачає більше енергії, оскільки вони зазвичай активніші. Саме тому такі ігри досить короткотривалі і рідші ніж ігри з мамами. Майте це на увазі і не змушуйте тат гратися з дітьми!

Увага! На дорозі - діти! Правила дорожнього руху

ПАМ'ЯТКИ З БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

ПАМ'ЯТКИ З БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

“Я НЕ ВМІЮ” АБО ЯК РОЗВИНУТИ МОТИВАЦІЮ

Кожен новий навик віддаляє дитину від батьків. Спочатку така самостійність в радість, але нові досягнення швидко перетворюються на буденні обов’язки. Зрозуміло, що багатьом дітям хочеться знову стати маленькими, сховатися за безліччю “я не вмію”. І єдине, що тут можна зробити – це постійно нагадувати, заспокоювати, переконувати що батьківські любов і турбота нікуди не подінуться.

1. “Давай подумаємо, де цьому можна навчитися?”
В Інтернеті подивитися, запитати у когось, в бібліотеку за книжкою сходити.

2. “Хочеш розповім, як я цьому навчилася?”
Дитина часто відчуває себе такою, що нічого не вміє серед всемогутніх дорослих і було б добре їй показати, що не завжди так було і не завжди так буде.

3. “Можливо є спосіб обійтися тим, що вмієш?”
Не виходить намалювати баранчика – малюй баранчика в коробці. Це дасть впевненість у своїх силах і коли-небудь баранчик вигляне з коробки.

4. “Спробуємо це зробити разом?”
Часто за словами про невміння стоїть небажання дитини залишатися наодинці з важкою або нудною справою.

5. “Давай я покажу тобі хитрий спосіб”.
Зрозуміло, що дитині хочеться не вчитися чомусь, а вже вміти це робити. І іноді є спосіб навчитися швидко.

6. “Хочеш навчитися або хочеш, щоб хтось зробив замість тебе?”
Швидше за все дитина вибере другий варіант, але рано чи пізно дійде справа і до першого.

7. “Давай розберемо цю велику справу на маленькі і з’ясуємо, з якими моментами ти зможеш впоратися, а з якими потрібно тобі допомогти.”

8. “Нічого страшного, але у тебе добре виходить … (список успіхів)”.
І правда, якщо подумати – яке колосальне число найскладніших навичок дитина освоїла за останні 5-10 років!

9. “Як думаєш, доведеться цього коли-небудь вчитися або можна обійтися?”
Не потрібно розповідати про необхідність деяких навиків, нехай дитина сама розбереться.

Вправи для розвитку пам'яті

Порадник для батьків «Чому важливо навчити дитину дякувати»

Порадник для батьків «Чому важливо навчити дитину дякувати» (Освіта для сталого розвитку)

Опис документу:

Висловлюючи вдячність у будь-який спосіб, люди дарують одне одному радість, демонструють повагу й налагоджують дружні взаємини. Щоб діти зростали вдячними, ми — педагоги й батьки — маємо усвідомити цінність цих навичок і привчитися діяти так само. До вашої уваги прості та корисні поради, які будуть до вподоби усім батькам ««Чому важливо навчити дитину дякувати»

      Порадник для батьків «Чому важливо навчити дитину        

               дякувати» (Освіта для сталого розвитку)

    Вдячність – це те почуття, яке людина вчиться переживати із дитинства , це обов'язкова якість свідомої людини. Вдячність відкриває доступ людині до великої кількості всього того, що її оточує, допомагає пізнати добро у своєму житті. Вдячна дитина відчуває більш глибокий зв'язок з батьками.

 У результаті, якщо вона може зрозуміти, що багато людей докладають достатньо зусиль заради її ж блага, її життя поліпшується. Відчуйте самі й донесіть до дітей, що вдячність має потужну енергетичну силу і для того, хто дякує, і для того, кому дякують. На жаль, діти часто зростають в оточенні людей, які постійно на щось скаржаться. Справедливо зазначити, що й справді, не все так добре в «нашому королівстві». Утім, відсутність у житті вдячності як ставлення, дії, звички поступово стушовує його кольори — усе стає одноманітним, сіро-чорним. Адже людина не задоволена всім, що відбувається довкола. Скільки цікавих подій не трапилося б у житті, їй цього замало, аби по-справжньому радіти.Ми маємо навчитися самі й навчити дітей помічати добро, яке люди щодня приносять у наше життя, і дякувати за нього. І не важливо, що це — усмішка, послуга, подарунок, підтримка, допомога тощо. Людина, яка спрямовує свою увагу на позитивні сторони життя, менш схильна до стресів і ефективніше знаходить вихід із різних ситуацій. Окрім того, вона виносить із цих ситуацій життєві уроки як ресурс для розвитку.

   Усмішку, допомогу, підтримку діти зазвичай сприймають як належне. Тоді як насправді це — прояви доброзичливості, привітності. Слід навчити дітей помічати такі речі. Адже це шлях до формування позитивного мислення, виховання вдячності як особистісної якості. Покажімо дітям, що є багато способів подякувати — слова, добрі справи, подарунки, особливе ставлення. Дітям  потрібно розповідати, що дякувати потрібно  усім, хто тобі допомагає й підтримує тебе, і ти завжди зможеш розраховувати на допомогу, якщо вона знадобиться ; пояснювати, у яких ситуаціях і як потрібно дякувати.

Вдячність можна виражати  різними  способами — словами, обіймами, рукостисканням тощо.

    Навчити дитину дякувати можна тільки на власному прикладі. Діти схильні наслідувати те, що бачать удома. Не забувайте дякувати дітям за допомогу, чоловіку або дружині за смачну вечерю, , продавцю за доброзичливість. Не соромтеся дякувати дітям  і помічайте будь-які дрібниці з боку малюка. Сам позбирав в корзину іграшки без нагадування,або нагодував папужку,розклав тарілки на стіл , приніс вам серветку  . Прямо зараз знайдіть, за що ви можете сказати спасибі своєму синові або доньці. Ви помітите, як змінюється ваша дитина, як йому самому захочеться робити більше добрих справ. А незабаром вона  почне цінувати все, що робите для нього ви. Саме на це спрямовує одна із тем курсу  «Дошкільнятам освіта для сталого розвитку» Дитина повинна навчитися просити про допомогу, коли їй  це необхідно і подякувати за неї.  Коли дітей заохочують усвідомлювати радість і щедроти життя, вони стають більш вдячними так само, як і дорослі.

      Можна  вдома придумувати з малюками різні ігри та корисно проводити час :

 1)«Моє сердечко»

       Виріжте з картону декілька сердечок і напишіть на кожному  слова подяки , задаючи запитання малюку. Наприклад : «За що і кому ти б сказав спасибі?»,«З ким ти товаришував сьогодні і провів чудово день?»

«Кому ти хочеш подарувати це сердечко?»

     2) «Добрі справи»

        Час від часу влаштовуйте з дітьми день добрих справ, коли ви         будете допомагати іншим людям. Можна разом з малюками нагодувати пташок або безпритульних  тварин, підмести сходовий майданчик або  допомогти літній людині у магазині . Якщо ви вирішили віддати старі речі в дитячий будинок або старі іграшки у менш забезпечену сім'ю, зробіть це разом із дитиною.  

    3) «Сюрприз»

         Показуйте дитині, як добре  ділитися з іншими. Це можуть бути речі, солодощі, зроблені своїми руками подарунки, компліменти. Збираєтеся в гості до бабусі - запропонуйте дитині заздалегідь намалювати для неї листівку або приготувати подарунок. Малюка пригостили цукеркою? Запропонуйте пригостити половинкою сестру чи брата.

    4) «Чудові хвилини мого життя»

     Важливо помічати життєві дрібниці. Сьогодні  світить сонечко . Ми йому скажемо спасибі , що ми можемо піти гуляти. Дякуємо курочці, що вона нам знесла яєчко. Дякую другові, що дав покататися на велосипеді, або погратися своєю іграшкою.

     5) «Сімейна традиція»

    Заведіть у родині традицію щодня за щось дякувати одне одному. Нехай малюк теж знайде щось, за що він вдячний. Так він ще раз насолодиться приємним моментом. До того ж, прояв вдячності піднімає настрій.

     6) «Спасибі цьому дню»

      Візьміть за правило в кінці кожного дня, перед сном, згадувати разом з дитиною приємні моменти, за які вона  може комусь  подякувати. Тато купив нову іграшку , бабуся спекла пиріг  , чудово виступив на святі в дитячому  садочку і т. д. Це можуть бути різні події, враження.

    7) «Фотоальбом приємних спогадів»

      Вклеювати в альбом різні фотографії (відпочинок на річці  ; в гостях у бабусі ; день народження у друга; виготовлення поробок і т.д. ) і написати під ними «Кому я був вдячний», «За що мені дякували»

      8) Книги, казки, вірші, пісеньки. Зараз вибір літератури дуже великий, і є можливість підібрати те джерело, яке сподобається саме вашій дитині. Віршик чи пісенька по дорозі в дитячий сад, казка на ніч - це ненав'язливі і цікаві форми.

       9) Всесвітній день "Дякую"

  Часто в повсякденному житті сенс слів затирається, «змальовується», ми вимовляємо їх механічно і вже не дуже розуміємо, що ж саме ми говоримо і що під цим мається на увазі. Всесвітній день "Дякую", що відзначається 11 січня - хороший привід задуматися про це і сказати усвідомлене «Дякую» всім, хто його заслуговує.

    Вчити говорити спасибі просто, але неможливо змусити дітей відчувати себе вдячними. Зате можна сформувати в дитини  здатність аналізувати і цінувати! Завдяки цьому батьки не тільки зроблять їх щасливими, але і забезпечать собі повагу і гідну старість. Пам’ятайте, що доля дитини в першу чергу залежить від вас. Зробіть правильне вкладення в її розвиток і будьте впевнені, що в майбутньому вона буде вам дуже вдячна.

                            І  пам’ятайте « Дякувати — приємно!»

«Я дякую»

Я дякую за те, що настав ранок.

Я дякую мамі за смачний сніданок.

За те, що я народився!
За те, що я живу!
За те, що разом з татом

І з своїм старшим братом

Гуляємо по доріжці,

І втомилися наші ніжки.

Я дякую бабусі за прочитану казку,

А дідусеві за корисні підказки.

Я дякую другові, що мав змогу

Надати мені вчасно допомогу.

Я дякую сонечку за тепло,

Всім людям дякую за добро.

Дякую квіточці, що цвіте,

Дякую травичці, що росте.

Дякую пташці, що в саду співає

І весело нас розвеселяє.

Я дякувати буду щодня,

І яскравішим стане моє життя.

Казка про Назарчика , який  навчився ділитися іграшками і  говорити «Дякую»

   Жив –був хлопчик Назарчик.  Всі його дуже любили: мама, тато, бабусі, дідусі .А Назарчик , як і всі маленькі діти, найбільше любив  гратися іграшками. Їх у нього  було дуже багато: м’ячики ,кубики, машинки ,м’які білочки і зайчики, собачки і ведмедики, кішечки і конячки, навіть були і ляльки.  А ще багато книжок, альбом для малювання, конструктор, пазли. Назарчик грався   цілий день .Щодня батьки купували йому якусь нову іграшку. Спочатку хлопчик був  зовсім маленьким , а потім ріс-ріс  і підріс. Та так підріс , що можна тепер йому  було в садок йти з дітками гратися. Мама і тато так зраділи, що Назарчик вже великий.

Наступного дня хлопчик вперше в садок пішов, і так йому  там сподобалося, що навіть йти додому не хотів. Грав  з іграшками, їв смачну кашу. Діти в садочку пригощали Назарчика печивом, цукерками, ділилися з ним  іграшками. Та ніколи нікому Назарчик не говорив чарівного слова «Дякую». «Навіщо говорити «дякую», коли мене всі люблять, купляють мені все ,чого забажаю»,- думав хлопчик.

  Одного разу мама йому  поклала в рюкзачок його  улюблені ігращки , щоб Назарчик  грався   ними з дітками в садочку.Та де там, він навіть не відкривав рюкзачок. «Це мої іграшки, і ніхто ними ,окрім мене, не повинен гратися »,-думав Назар. Він  присів на лавочку і засумував . Діти в садочку весело і приємно проводили час .Вихователька намагалася залучити хлопчика до ігор з дітками, та Назар вперто не хотів.

  І  раптом хлопчик відчув  , що хтось стоїть поруч з ним. Це було дуже маленька істота, зростом як яблучко .

– Ти хто? – запитав Назарчик.
– Я –Впертулька , – відповіла істота.
– А звідки ти взялася? Щось я тебе раніше не бачив , – поцікавився хлопчик .
– Ти й не міг   мене раніше бачити. Я приходжу тільки до тих, хто ображається ,хто жадібний, хто не вміє говорити «чарівні слова» – пояснила Впертулька .

– Тому я до тебе і прийшла. І тепер я буду дружити з тобою. А ти будеш робити те, що я скажу. Добре?
– Добре, – відповів хлопчик і запитав : – А що треба робити?
– По-перше, не дружи більше ні з ким.

-Іграшками не ділися.

-Чарівні слова ніколи не говори.

   Хлопчик сидів з Впертулькою на лавочці ,не посміхався,  і навіть зробився непривітним і  злим. Відвернувся Назарчик від   Впертульки і подивився в інший бік. І стало йому так сумно: його друзі бігають, грають всі разом, а він тут з цією Впертулькою один!

    Аж раптом заплакав дуже сильно хлопчик Анрійко.У нього зламалася його улюблена іграшка-машинка. Назарчик підбіг до Андрійка і почав його втішати. «Не плач, подивися, скільки в мене в рюкзачку машинок. Давай разом гратися !»,-сказав він. «Щиро дякую»,-відповів Андрійко. Назарчикові стало так приємно, що він аж захотів обняти Андрійка. «Таке простеньке слово «Дякую»,

а  як від нього стає приємно. Цікаво, коли я почну говорити «дякую», як люди до мене будуть ставитися?»,-подумав Назарчик.

    Так з’явився у нього друг   Андрійко , такий веселий хлопчисько з кучериками. Цілими днями вони разом грали .Назар  сідав на одному кінці кімнати і штовхав Андрійкові велику вантажівку. Андрійко ловив  її, навантажувала в кузов кубики і відправляв  до Назара, а він будував велику вежу. Весело їм було разом. Навіть засинати було не нудно, бо ліжечка стояли поряд, і вони разом закривали очі і спали.

  З тих пір Назарчик навчився всім дякувати за подарунки, добрі вчинки, приємні слова. «А де ж поділася Впертулька???Мабуть образилася і зникла, бо в мене з’явилося багато друзів»,-радів хлопчик.